ІНСТИТУЦІЙНА ІНФРАСТРУКТУРА ЗБАЛАНСОВАНОГО РОЗВИТКУ СУБ’ЄКТІВ КУЛЬТУРНОГО ТУРИЗМУ У ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД

Анотація

Стаття присвячена комплексному дослідженню інституційної інфраструктури збалансованого розвитку суб’єктів культурного туризму у повоєнний період та визначенню її ключової ролі у відновленні національної туристичної сфери. Актуальність роботи зумовлена масштабними втратами культурної спадщини та інфраструктури, спричиненими повномасштабною збройною агресією, що створює безпрецедентні виклики для функціонування культурного туризму. У статті проаналізовано офіційні дані щодо руйнувань культурних об’єктів, охарактеризовано територіальну нерівномірність втрат і визначено їхній вплив на туристичний потенціал України. У роботі уточнено зміст поняття інституційної інфраструктури культурного туризму, яка охоплює систему формальних і неформальних інститутів, нормативно-правові механізми, організаційні структури, партнерства та професійні спільноти, що забезпечують координацію й ефективну взаємодію стейкхолдерів. Виділено основні її елементи: державні та регіональні органи влади, громадські інституції, бізнес-структури, освітньо-наукові заклади та міжнародні організації. Розкрито їхні функції в контексті повоєнної реконструкції та формування конкурентоспроможного туристичного продукту. Особливу увагу приділено аналізу специфіки повоєнних умов, які визначають нові вимоги до управління галуззю: необхідність відбудови пошкоджених об’єктів, переорієнтація туристичної політики громад, забезпечення безпеки туристичних маршрутів, залучення міжнародної технічної та фінансової допомоги. Визначено принципи збалансованого розвитку культурного туризму, що формують методологічну основу для побудови ефективної інституційної системи: збереження культурної спадщини, інклюзивність, економічна стійкість, екологічна відповідальність та цифрова інноваційність. У статті запропоновано напрями вдосконалення інституційної інфраструктури, які включають модернізацію культурних ресурсів, розвиток партнерських моделей управління, цифровізацію сервісів та управлінських процесів, зміцнення міжнародного співробітництва й підтримку локального туризму як інструменту відновлення громад. Зроблено висновок, що формування ефективної інституційної інфраструктури є стратегічним чинником стійкості, конкурентоспроможності та довготривалого розвитку культурного туризму України в умовах повоєнного відновлення.