Innovations and Technologies in the Service Sphere and Food Industry

МЕТОДИЧНИЙ ПІДХІД ДО ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ПОДІЄВОГО ТУРИЗМУ РЕГІОНУ

Оксана Горяча — Mon, 31 Aug 2026 00:00:00 +0300

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та розробці комплексного методичного підходу до оцінювання ефективності реалізації регіональної стратегії розвитку подієвого туризму. Окреслений підхід інтегрує системи ключових показників ефективності, міжнародні стандарти сталого розвитку, метрики цифрової трансформації та інституційну спроможність для забезпечення стійкості й адаптивності регіональних туристичних дестинацій в умовах післявоєнного відновлення та євроінтеграційних процесів. Методологічну основу становлять фундаментальні положення системного, структурно-функціонального та порівняльного аналізу, діалектичний метод пізнання й науковий синтез. У процесі дослідження адаптовано концептуальні засади Статистичної рамкової системи вимірювання сталого туризму (Statistical Framework for Measuring the Sustainability of Tourism – SF-MST), схваленої UN Tourism, а також прикладний аналітичний інструментарій інформаційно-аналітичної платформи EU Tourism Dashboard і концепції Data Space стосовно специфіки управління портфелем регіональних подієвих заходів. Доведено недоцільність використання виключно одновимірних утилітарних кількісних показників (на кшталт валового туристичного потоку чи кількості проведених заходів) та обґрунтовано необхідність переходу до складних інтегрованих систем моніторингу. Систематизовано еволюцію наукових підходів до оцінювання дестинацій. Сформовано авторську п'ятиблокову модель оцінювання, яка охоплює економічний (фінансова віддача та інвестиції), соціальний (згуртованість громад та інклюзія), екологічний (екологічний слід та збереження довкілля), цифровий (зрілість інфраструктури та цифровий маркетинг) та інституційно-управлінський (якість врядування та рівень виконання програм) виміри. Агрегування нормалізованих за нормованими діапазонами індикаторів у єдиний Інтегральний індекс ефективності забезпечує органи публічної влади та організації з управління дестинаціями (DMO) об'єктивним аналітичним підґрунтям для бенчмаркінгу та стратегічного контролю. Прикладне значення розробленого методичного підходу полягає у його високій адаптивності до вітчизняного обліково-статистичного базису регіонів. Запропонований інструментарій може бути імплементований регіональними органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та апаратом регіональних туристичних рад як під час розробки стратегічних програм, так і в процесі їх оперативного корегування.

СОЦІАЛЬНО-ЕКОЛОГІЧНІ ІНСТРУМЕНТИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ НА ГІРСЬКИХ ТЕРИТОРІЯХ

Людмила Матвійчук, Олена Лютак, Віталій Поліщук — Mon, 31 Aug 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено соціально-екологічні інструменти розвитку туризму на гірських територіях в умовах реалізації принципів сталого розвитку та зростання антропогенного навантаження на природні екосистеми. Метою статті є дослідження теоретичних засад і практичних аспектів застосування соціально-екологічних інструментів розвитку туризму на гірських територіях, визначення їх ролі у забезпеченні сталого використання природно-ресурсного потенціалу, підвищенні соціально-економічного розвитку місцевих громад та формуванні конкурентоспроможних туристичних дестинацій. У процесі дослідження використано методи системного аналізу, логічного узагальнення, порівняльного аналізу, графічної інтерпретації та структурного моделювання. В дослідженні обґрунтовано комплексний підхід до забезпечення розвитку туризму на гірських територіях на основі інтеграції екологічних, соціальних, економічних і цифрово-управлінських інструментів. Проведено аналіз динаміки туристичного збору в регіонах України, що дозволило виявити посилення ролі західних областей як основних центрів внутрішнього туризму та обґрунтувати необхідність упровадження сучасних механізмів управління туристичними потоками. Запропоновано концептуальну модель забезпечення сталого розвитку туризму на гірських територіях. Новизна дослідження полягає у формуванні концептуальних засад забезпечення розвитку туризму на гірських територіях на основі соціально-екологічних інструментів, що на відміну від існуючих підходів, інтегрує екологічну, соціальну, економічну та цифрово-управлінську складові в єдину систему управління туристичними дестинаціями. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання запропонованої моделі органами державної влади, місцевого самоврядування, адміністраціями досліджуваних територій та суб’єктами туристичної діяльності під час розроблення стратегій сталого розвитку туристичних дестинацій, регіональних програм розвитку туризму, планів управління рекреаційними територіями та впровадження сучасних механізмів екологічного менеджменту. Запропоновані рекомендації сприятимуть підвищенню ефективності управління туристичними потоками, збереженню природно-ресурсного потенціалу та зміцненню конкурентоспроможності гірських територій.

HOSPITALITY 5.0 ЯК ЛЮДИНОЦЕНТРИЧНА ПАРАДИГМА ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ІНДУСТРІЇ ГОСТИННОСТІ

Світлана Мороз, Олена Калашник, Наталія Панасенко, Микола Вовк — Mon, 31 Aug 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено концепцію Hospitality 5.0 як людиноцентричну парадигму цифрової трансформації індустрії гостинності. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю створення моделей розвитку, здатних забезпечити гармонійну інтеграцію цифрових технологій і людського потенціалу в умовах прискореної цифровізації, зростання вимог до персоналізації сервісу та посилення потреби у стійкості підприємств гостинності до кризових, зокрема воєнних викликів. Метою статті є розроблення концептуальної моделі Hospitality 5.0 як людиноцентричної парадигми цифрової трансформації індустрії гостинності, адаптованої до сучасних українських умов зовнішнього середовища. Методологічну основу дослідження становили методи аналізу й узагальнення наукової літератури, системний підхід, логічне моделювання та концептуальне проєктування. Встановлено, що більшість сучасних досліджень зосереджується переважно на технологічних аспектах цифрової трансформації, тоді як комплексна інтеграція технологічних, людських, сервісних, етичних та резилієнтних складових залишається недостатньо розробленою. У результаті дослідження запропоновано авторську концептуальну модель Hospitality 5.0, яка поєднує технологічний, людський, сервісний, етичний та резилієнтний контури в єдину систему створення цінності для гостя. Розроблено матрицю розподілу функцій між цифровими системами та персоналом на різних етапах гостьового циклу, визначено ключові напрями трансформації професійних компетентностей працівників і обґрунтовано механізми забезпечення балансу між операційною ефективністю та людиноцентричним характером сервісу. Показано, що конкурентоспроможність підприємств гостинності в умовах цифрової трансформації може дедалі більше залежати від здатності поєднувати технологічні інновації, людський капітал та принципи етичного управління в єдину систему формування якісного гостьового досвіду. Практичне значення запропонованої моделі полягає у можливості її використання під час розроблення стратегій цифрової трансформації підприємств гостинності, удосконалення систем управління персоналом та формування програм розвитку професійних компетентностей в умовах Hospitality 5.0.

NOBU: ВІД АВТОРСЬКОГО РЕСТОРАНУ«MATSUHISA» ДО МІЖНАРОДНОЇ МЕРЕЖІ «NOBU HOSPITALITY»

Олександр Новосьолов — Mon, 31 Aug 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено особливості стратегічного розвитку міжнародної компанії гостинності «Nobu Hospitality» на прикладі трансформації авторського ресторану «Matsuhisa» у всесвітньо відомий міжнародний бренд. Актуальність дослідження зумовлена зростанням ролі стратегічного управління у забезпеченні довгострокової конкурентоспроможності підприємств індустрії гостинності в умовах глобалізації, посилення міжнародної конкуренції та зміни моделей споживчої поведінки. Особливого значення набуває вивчення успішних практик розвитку міжнародних ресторанних і готельних мереж, що ґрунтуються на ефективній інтеграції бізнес-концепції, стратегічного партнерства, міжнародного масштабування та диверсифікації діяльності. Метою дослідження є виявлення та систематизація стратегічних управлінських чинників, які забезпечили еволюцію ресторану «Matsuhisa» у міжнародну компанію «Nobu Hospitality» а також узагальнення закономірностей формування її сучасної бізнес-моделі як основи довгострокового міжнародного успіху. У роботі використано системний, історико-логічний, порівняльний і структурно-функціональний методи дослідження, а також кейс-метод. Теоретичну основу становлять концепції стратегічного менеджменту, ресурсного підходу, конкурентних переваг, динамічних здатностей підприємства та сучасні дослідження у сфері hospitality management. Встановлено, що розвиток «Nobu Hospitality» відбувався шляхом послідовної реалізації чотирьох взаємопов'язаних стратегічних управлінських рішень: формування бізнес-концепції, створення стратегічного партнерства, контрольованого міжнародного масштабування та пов'язаної диверсифікації діяльності. Доведено, що саме інтеграція зазначених рішень забезпечила формування стійкої бізнес-моделі міжнародної компанії гостинності, заснованої на ефективному використанні матеріальних і нематеріальних ресурсів, розвитку корпоративної культури, підтриманні високих стандартів гостинності та системному управлінні брендом. Запропоновано авторську модель стратегічного розвитку «Nobu Hospitality», яка відображає послідовність формування її конкурентних переваг і може бути використана для аналізу розвитку інших міжнародних компаній індустрії гостинності. Наукова новизна полягає у комплексному обґрунтуванні стратегічної трансформації «Nobu Hospitality» як міжнародної компанії гостинності крізь призму інтеграції взаємопов'язаних стратегічних управлінських рішень. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання під час розроблення стратегій розвитку підприємств ресторанного бізнесу, міжнародних мереж гостинності та готельно-ресторанних комплексів.

УПРАВЛІННЯ МАРКЕТИНГОМ ІНКЛЮЗИВНОГО ТУРИЗМУ В УМОВАХ СУЧАСНИХ КРИЗОВИХ ВИКЛИКІВ

Ганна Омельчак, Ніна Куреда — Mon, 31 Aug 2026 00:00:00 +0300

У статті здійснено комплексне теоретико-методологічне обґрунтування та розроблено практичні рекомендації щодо вдосконалення системи управління маркетинговою діяльністю підприємств інклюзивного туризму в умовах сучасних кризових викликів та макроекономічної нестабільності. На основі адаптації класичної концепції маркетинг-мікс для сфери послуг обґрунтовано специфіку інклюзивного туризму як унікального об'єкта маркетингового управління, де чинники безпеки, фізичної доступності та психологічного комфорту повністю домінують у споживчій поведінці над ціновими характеристиками. Проаналізовано руйнівний вплив сучасних кризових факторів, включаючи наслідки воєнних дій, інфраструктурні руйнації, енергетичну кризу та падіння загальної купівельної спроможності населення, на трансформацію ринкового попиту та критичне скорочення вікна планування подорожей. Доведено, що традиційні інструменти стимулювання збуту, такі як масова реклама чи стандартні цінові знижки, в умовах перманентних криз втрачають свою ефективність. Натомість обґрунтовано максимальну доцільність інтеграції інноваційних цифрових технологій, зокрема віртуальних турів та інструментів емпатійного контент-маркетингу, які дозволяють заздалегідь візуалізувати рівень безбар’єрності локацій і мінімізувати інформаційну невизначеність для клієнтів. Це забезпечить формування стійкого підґрунтя для нівелювання психологічних бар’єрів у процесі прийняття рішень, що є важливим для інтенсифікації споживчої активності. Запропоновано адаптивну модель антикризового управління маркетингом, ключовим вектором якої є диверсифікація каналів комунікації та стратегічна переорієнтація з індивідуального споживчого сегмента на тісне довгострокове партнерство з благодійними фондами, великими бізнес-структурами та державними органами соціального захисту. Такий підхід забезпечує стабільний потік фінансування для реабілітаційних та інклюзивних програм, дозволяючи українським туристичним брендам не лише підтримувати операційну життєздатність, а й повноцінно виконувати свою фундаментальну гуманітарну місію.

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАКЛАДІВ РОЗМІЩЕННЯ ТУРИСТІВ (НА ПРИКЛАДІ ГОТЕЛЮ “ТУРИСТ”, М. ЛЬВІВ)

Зоряна Сенета, Ростислав Барчак, Алла Аніщенко — Mon, 31 Aug 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено сучасні підходи до організації діяльності закладів розміщення туристів в умовах трансформації індустрії гостинності, визначено ключові чинники підвищення ефективності їх функціонування та окреслено напрями адаптації до сучасних тенденцій розвитку туристичної сфери. Уточнено сутність поняття «заклади розміщення туристів». Обґрунтовано, що ефективне функціонування готельних підприємств визначається не лише рівнем матеріально-технічного забезпеченням, а й впровадженням інноваційних технологій, професійною підготовкою персоналу та використанням сучасних маркетингових інструментів. Дослідження ґрунтується на аналізі особливостей функціонування готелю «Турист» (м. Львів) та розробленні практичних рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності його діяльності. Доведено, що заклад розміщення є одним із ключових елементів туристичної інфраструктури, функціонування якого здійснюється відповідно до затверджених стандартів індустрії гостинності. Діяльність готелю спрямоване на комплексне задоволення потреб споживачів шляхом надання базових і додаткових послуг. Встановлено, що готель «Турист» володіє сукупністю конкурентних переваг, які забезпечують його ефективне позиціонування на ринку готельних послуг. До таких переваг належать раціональне територіальне розміщення, належний рівень розвитку матеріально-технічної бази, а також сформована позитивна ділова репутація та високий рівень довіри з боку споживачів. З метою виявлення сильних і слабких сторін, потенційних можливостей і загроз проведено SWOT-аналіз діяльності готелю. За результатами дослідження запропоновано комплекс організаційно-управлінських заходів, спрямованих на підвищення ефективності діяльності готелю «Турист». Вони охоплюють покращення якості обслуговування туристів, впровадження сучасних цифрових технологій в управління готелем, удосконалення комплексу додаткових послуг, оптимізацію маркетингової політики готелю, формування системи оцінювання якості готельних послуг, впровадження енергоощадних технологій і принципів сталого розвитку. Обґрунтовано доцільність використання рекреаційного потенціалу природних територій, розташованих у безпосередній близькості до готелю “Турист”, що сприятиме підвищенню туристичної привабливості закладу та розвитку сталого туризму.

ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ АДАПТАЦІЇ ТУРИСТИЧНИХ ОБ’ЄКТІВ АБО ПОСЛУГ ДО ПОТРЕБ ОСІБ З ОБМЕЖЕНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ

Тетяна Шелеметьєва — Mon, 31 Aug 2026 00:00:00 +0300

У статті здійснено теоретико-методологічне обґрунтування організаційних засад адаптації туристичних об’єктів і послуг до потреб осіб з обмеженими можливостями. Досліджено сучасні підходи до формування інклюзивного туристичного середовища та визначено пріоритетні напрями його вдосконалення в контексті забезпечення принципів безбар’єрності, доступності та рівного доступу до туристичних ресурсів. Розглянуто основні категорії осіб з обмеженими можливостями, а також визначено їхні специфічні потреби у процесі адаптації туристичних об’єктів і послуг. Систематизовано складові організаційних засад адаптації туристичної інфраструктури, що включають нормативно-правове, управлінське, інформаційне, кадрове та матеріально-технічне забезпечення. Проаналізовано сучасні підходи до розвитку інклюзивного туризму, засновані на принципах універсального дизайну, соціальної інтеграції та клієнтоорієнтованості. Запропоновано модель організаційного механізму адаптації туристичних об’єктів до потреб осіб з обмеженими можливостями, яка передбачає комплексну взаємодію суб’єктів туристичної діяльності, органів державного управління та інших зацікавлених сторін. Обґрунтовано необхідність подальшого розвитку безбар’єрного туристичного середовища як важливої умови підвищення якості туристичних послуг та забезпечення соціальної рівності. Визначено, що ефективна адаптація туристичних об’єктів потребує комплексного підходу, який поєднує організаційні, економічні, соціальні та технологічні заходи. Обґрунтовано значення підготовки персоналу туристичних підприємств для забезпечення якісного та комфортного обслуговування осіб з різними видами обмежень. Встановлено, що розвиток інклюзивного туризму сприяє не лише розширенню туристичного ринку, а й підвищенню рівня соціальної відповідальності галузі. Запропоновані організаційні підходи можуть бути використані під час розроблення стратегій розвитку туристичних територій та удосконалення системи надання туристичних послуг. Практична реалізація запропонованої моделі дозволить підвищити конкурентоспроможність туристичних об’єктів і забезпечити більш повне залучення осіб з обмеженими можливостями до туристичної діяльності.